Забуту пісню співає вітер, в труні застигла двохсота ніч.
Єдине слово прошепотіти – і світ не знатиме протиріч.
А ти не поряд, і всі новини червоно-чорні, мов сум чи жах.
Моя душа уві сні незмінно тобі назустріч шукає шлях.
Я двадцять років збирав каміння, але не зміг збудувати дім.
Ті мрії – ніби забуті тіні, я відчуваю себе чужим.
А ти не поруч, і кожна куля шукає серце, летить у ціль.
Ланцюг іржавий – моє минуле; моє майбутнє – нестерпний біль.
Я звик чекати на Перемогу і сподіватись не припиню.
Я чув твій сміх – і тому за нього я що завгодно віддам вогню.
А ти не поряд, і наше місто спливає кров'ю, горить вночі.
Між нами надто велика відстань; і телефон, як завжди, мовчить.
Тому мій шлях, як сльоза, прозорий – фінальний відлік розпочинай.
В твоїх очах нескінченне море; вітрила тягнуть за небокрай.
А ти не поруч, і ця самотність іде за мною, мов друга тінь.
І я до ранку не сплю сьогодні, аби заснути без сновидінь.
Хай Всесвіт справді не нескінченний, для тебе світять мої зірки.
Я мав раніше піти зі сцени, хоча здавалося навпаки.
А ти не поряд, бо є кордони, які здолає не кожен птах.
Надія – цвях у моїй долоні. Я був щасливий лише у снах.